Контакти
Меню
Пошук продуктів
Пошук
Премікси для ВРХ
Премікси для свиней
Консерванти для силосування
Продукти для гігієни та консервування кормів

Асортимент продукції

    Область застосування

      Категорії продукту

        Як догодити примхливій "королеві"
        Найпоширенішими джерелами білка у раціоні для корів є соєвий та соняшниковий шроти, макуха. Проте у зв'язку із негативною економічною ситуацією, що останнім часом склалася у нашій країні, ціни на ці корми зростають. Тому для здешевлення собівартості виробленої продукції молока потрібно приділяти увагу альтернативним джерелам дешевшого білка. Одним із таких може бути добре законсервований сінаж із люцерни.


        Люцерну по праву вважають королевою кормових культур. Її дуже зручно використовувати у сівозмінах, адже це добрий попередник для більшості сільськогосподарських культур, оскільки, завдяки своїм азотофіксуючим бактеріям, вона зв'язує азот у грунті та поліпшує його структуру. Ця культура багата на високоякісний протеїн, а структурована клітковина люцерни, зібраної в оптимальні строки, швидко засвоюється у рубці тварин, що позитивно впливає на поїдання ними корму. Це, своєю чергою, сприяє зростанню молочної продуктивності.
        Фази вегетації люцерни та поживність
        «Королівський» етикет
        Люцерна є культурою, що складно піддається сінажуванню, тому під час її заготівлі потрібно дотримувати низки правил, відхилення від яких може призвести до втрат поживних речовин і унеможливити використання сінажу як корму.

        Крок перший — на полі.
        Найчастіше люцерну заготовляють у фазі цвітіння, коли можна отримати максимальний урожай зеленої маси, але зі зміною стадії вегетації змінюється і поживна цінність люцернового корму.
        Оптимальний час для скошування люцерни високої якості — фаза бутонізації. Концентрація сирого протеїну в такій масі коливатиметься у межах 20-22%, а вміст енергії — до 6 МДж ЧЕЛ (чистої енергії лактації).
        В цей час спостерігається оптимальний вміст структурованої клітковини. Якщо ж заготівлю проводити у період цвітіння, то вміст енергії та білка у зеленій масі люцерни зменшується, тканини стебла погано піддаються розщепленню у рубці. Тому й зменшується кількість поживних речовин, і такий корм повільніше проходить травним трактом.
        Під час підбирання маси стебла культури подрібнюють до 4-5 см.
        Для отримання якісного сінажу із люцерни рекомендовано прив'ялювати зелену масу до вологості 65-75% — це дасть змогу провести якісне ущільнення для отримання анаеробного середовища, що попередить утворення плісняви. Разом із цим зменшується час перебування скошеної маси на полі, що мінімізує вплив погодних умов та попереджує втрати листочків люцерни під час підбирання, які є головним носієм протеїну.
        Позаяк люцерна практично не має легкоферментованих вуглеводів, вона важко сінажується. Для досягнення якісного і швидкого процесу сінажування під час збирання зеленої маси потрібно вносити консерванти. Для їхнього рівномірного внесення найкраще використовувати аплікатори, які можна швидко монтувати на причіп-підбирач чи комбайн.

        Які наслідки допущених похибок?
        За порушення одного із чинників може відбутися самозігрівання сінажу, підвищитись його рН, корм втрачає енергетичну цінність та білок, у ньому починається розвиток клостридій та грибів - усі ці фактори унеможливлюють подальше використання такого сінажу для годівлі тварин.

        Клостридії розщеплюють білок (до аміаку та біогенних амінів) і є причиною небажаного процесу бродіння. Біогенні аміни, як і аміак, негативно впливають на споживання корму, здоров'я тварин та їхню репродуктивну здатність. Індикатором вмісту біогенних амінів є запах (а отже, і наявність) аміаку в сінажі. Основне правило: вміст аміачного азоту у загальному азоті сінажу не має перевищувати 10%. Закономірно, якщо у сінажі пригнічується розвиток клостридій, то і масляної кислоти у ньому не буде.

        Негативна дія масляної кислоти проявляється у тому, що під час її ферментації відбуваються втрати поживності сінажу: втрата енергії на 20%, розщеплення амінокислот на біогенні аміни та аміаку (втрата білка у газоподібній формі), з'являється неприємний запах та смак, що знижує рівень споживання корму тваринами. Це також слід враховувати під час вибору консервувального засобу для люцернового сінажу.
        Крок другий — у траншеї.
        Перед тим як почати закладати зелену масу люцерни у траншею (яму), останню слід правильно підготувати: вичистити, боки вкрити плівкою та вислати дно соломою. Швидкому початку ферментації та запобіганню псуванню корму слугує оптимальна щільність закладання зеленої маси й герметичність її накриття. Такі дії унеможливлюють подальше проникнення повітря у масу та забезпечують потрібні для ферментації анаеробні умови.

        Трамбування маси проводять важкими колісними тракторами. За використання колісних тракторів марки, наприклад, Т-150 слід відповідно накачувати колеса (тиск — до 2 атм.), можна навантажити трактор додатковим вантажем, або використовувати колісні трактори із вузькими шинами та великою масою.
        За недостатнього ущільнення втрати зеленої маси можуть сягати 20% (тобто під час закладання сінажу із 10 га можна втратити 2 га). Також не варто і переутрамбовувати масу: після того, як колесо відходить, у занадто спресовану масу всмоктується повітря (спрацьовує "ефект губки").
        Визначити, чи достатньо ущільнена маса, можна за рисунком протектора тракторного колеса: у його відбитку має бути чітко видно всі обриси шини.
        Вибір консерванту для люцерни слід робити з урахуванням не тільки ціни, а й, насамперед, складу та дієвості продукту. Так, слід обирати такий консервант, який містить спеціально дібрані штами молочнокислих бактерій, що здатні у короткий термін ферментувати молочну кислоту із фруктанів, яких у люцерні досить багато, за короткий проміжок часу (чотири-п'ять днів) знизити кислотність маси до рН 4 та протидіяти розвитку клостридій для запобігання втратам у період зберігання сінажу.
        Для укривання найкраще використовувати два види плівки: ультратонку — 40 мк, та двошарову — 120-140 мк. Основне завдання другої — убезпечення сінажної маси від механічних пошкоджень та запобігання проникненню повітря і вологи під час перебігу бродильних процесів.

        Крок третій — під плівкою
        Процеси бродіння, що протікають у сінажній масі люцерни, обумовлені декількома чинниками: вологістю маси, її щільністю, наявністю достатньої кількості необхідних ферментів. За дотримання умов правильного закладання сінажу через декілька днів після його укривання спостерігають надування плівки над сінажною масою: оскільки силосна траншея герметизована, відбувається накопичення вуглекислого газу. Згодовуючи силос тваринам, зовнішнє покриття його поступово знімають, а ту частину відкритого силосу, що зіпсувалась, викидають.